На Житомирщину прибув літак з тілами загиблих під Чугуєвом курсантів

6 жовтня близько 16.30 в Озерне, що на Житомирщині, прибув літак з тілами загиблих під Чугуєвом курсантів, серед яких Дмитро Студінський з Озерного та Богдан Матвійчук з Новограда-Волинського.
Про це з Озерного телефоном повідомив кореспондент Суспільне.Житомир Сергій Богінський. І в Озерному, і в Новограді-Волинському на літак чекали ще зранку. Нагадаємо, тіла загиблих під Чугуєвом курсантів додому доставляють два літаки, які вилетіли із того ж місця, звідки АН-26 вилітав у свій останній рейс. Літаки доставляють загиблих до їх областей, звідки потім автомобілями везуть до рідних населених пунктів. Зі слів Сергія Богінського, загиблого курсанта Дмитра Студінського повезуть ховати у село Схоморохи. 7 жовтня об 11.00 в тамтешній церкві відбудеться прощання з Дмитром. На 11.30 заплановано мітинг вшанування його пам'яті.



17.10 – Автомобіль з тілом загиблого курсанта Богдана Матвійчука виїхав до Новограда-Волинського. Кореспондентка Суспільне.Житомир Аліна Домбровська телефоном з Новограда-Волинського повідомила, що у Новограді біля в'їзду в місто Богдана чекають його земляки, які утворили живий коридор. Прощання з Богданом відбудеться 7 жовтня у Новоград-Волинському гарнізонному будинку офіцерів о 12.30.
17.50 – У Новограді-Волинському люди вишикувалися у живий коридор і чекають на свого земляка Богдана Матвійчука

18.10 – автомобіль з тілом Богдана Матвійчука приїхав у Новоград-Волинський.




"У старших класах Богдан наполегливо готувався до ЗНО і дуже успішно його здав. В мене цей клас взагалі патріотичний – шестеро моїх випускників обрали військовий фах. Я думала, він вступатиме у якийсь інший військовий виш – не в льотний. А він пішов у льотний, бо любив небо".

"Він був справжнім другом – нікого ніколи не образить і завжди прийде на допомогу. Ми познайомилися, коли разом ходили на тренування по карате. Богдан був хорошим спортсменом – тренувався класу з 5-6", – поділився спогадами про Богдана його друг Олександр Кодубяк.

"Вперше Богдан заговорив про майбутню професію в старшій школі, – каже Роман. – Я теж військовий – курсант третього курсу, і так сталося, що ми з Богданом навчалися в одному місті, у Харкові. Він – в університеті Повітряних сил, а я – в інституті танкових військ. Коли бували у звільненнях, часто зустрічалися, і Богдан казав мені, що навчання там йому дуже подобається і що він відчуває: літати – це його. Мріяв закінчити навчання і отримати лейтенантські зірки, але вже не встиг..."